Нарешті ми дочекали цього дня-посв'яти у студенти.На 10.30 у нас була конференція з поляками, де кожен з нам міг задавати питання.Ми вже були в мантіях.Я сфотографувалась з своїм улюбленим Шубкою, який дістає мені лиш до грудей.І до речі, Тьома Бевз так мене і називає-Цицька.Каже Надя:Вася, сфоткайся з Снєжкою.Він:ахаххаха, хай бере мене на руки, я маленький. Я ржала, як дурна.Але я його люблю.Це миле накачене дитятко, з синіми-синіми очима.Шкода, що низенький, а то я б його взяла в полон ;) після конференції нас зібрали в залі, де відбувалась власне посв'ята.Пан ректор Старопольської Вищої школи в Кельцах був дуже гарний в мантії аля король 18 ст.Ну дуже гарно.Інші були в зелених мантіях.А ми-в чорних, і в дибільних магістерках.Поки гості читали промови, я слухала музику або спала.Зовсім сонна була.Та і погода підкачала, було хмурно.Порадувало те, що був Пиріжок, і Надя мені його пофоткала. Далі прийшов момент читання клятви.Традиційно, на польській мові.Трохи заплужили, що пані Марта з нас сміялась.А пан Ян Яблонський мені мило усміхався, адже я з ним познайомилась, коли допомогла зробити каву з автомата) а ще розмовляла(по-польськи) з ректором школи і його заступником, паном Мареком.Дуже приємні люди.З ними хентнє спілкуватись) моя мама сиділа в залі, і плакала, Я бачила, бо час від часу оберталась до неї.Після церемонії вона підійшла до мене і каже:"яка ж ти доросла і гарна тепер".Я аж сама розклеїлась, і пустила сльозу. За Васьою Шубкою я ходила слідом.Ну як можна любити таке маленьке, хороше дитя?Ну він дитина.Але добіса пошла дитина, яка думає, що я обожнюю куні(просто він бачив надіні комікси). В мене є на нього грандіозним план) після посв'яти всі поїхали додому, і пізніше мали зібратись, і десь йти групою.Але так, як наша група розбита на гальорки, то так гальорками і гуляли.Ну хто гуляв, а хто сидів вдома.В мене спочатку був настрій йти гуляти, а його не було в Наді.Потім навпаки.І я вже переодягнулась, вкл музику, пішла на балкон з чашкою кави і…не скажу ще з чим.Віта вб'є і так зимою.Хотіла заспокоїтись, але рознилась ще більше.Пішла в кімнату, накрила голову подушкою і задрімала.Проснулась, і вирішила, що сьогодні наш день, і не розумно сидіти вдома.Тому взяла Надю під клішню і пішли гуляти.В нічний клуб нас не пустиили(як Славіка і Дімона), то ми гуляли на районі, познайомились з мєсними гопніками, обізвали їх циганами, одному придумали кличку "принцеса фіона", посиділи, посміялись і пішли.Коли вони запитали, скільки нам років, я запитала у відповідь:а на скільки виглядаю?"Ну на років 15-16, не більше" я ржала як дурна.Мені скоро буде 18, а вони всі одноголосно дали мені так мало.Ще не зовсім стара, як раніше здавалось.Ну так походивши до 2 ночі по нічному Луцьку ми прийшли додому.Абсолютно тверезі, заходимо, і зустрічає нас йобнута хазяйка:"Ви де були?в 22.00 ви маєте бути вдома!Щоб це було ост.раз." ми звичайно ахуєлі від таких заяв, і трохи почали заїдатись, типу якого хєра вона лізе в наші справи.Ми платимо гроші, і маємо право гуляти хоч до ранку.її це не повинно гребсти.Сьогодні розказала про це мамі, то вона дуже здивувалсь.Один дядько, який робить тут ремонт, чув мою розмову з мамою і каже:"та вона йобнута маразматічка.Скажіть їй, хай не лізе до вас.Ні в життя, ні в кімнату.Або хай не бере з вас гроші" згідна. Заснули в три ночі.Проснулась я в 10, Наді вже не було.Вона поїхала додому.А я сижу в Луцьку, і допомагаю дядьку Колі вставляти двері.Ще один день, і буду робити приватні ремонти.Ібо я ремонтнік другого розряду вже, Факіг шіт!) аєєєє