Ніхто не розуміє, як болить, коли слухаю Олейника.Його вірші завжди доводять мене до сліз, а всі дивуються, що мене так торкає? А ви б послухали, але не просто послухали, а почули.В кожному його вірші я відчуваю себе, проживаю кожен рядок, пропускаю через себе і виводжу назовні з сльозами.Дякую Дімі, за його вірші.Вони не дозволяють мені морально впасти.Як би я хотіла зустрітись з ним один на один.Шкода, що це неможливо