Чекаючи, надіючись ти просто вбиваєш себе і оточуючих! Досить ти знаєш, що нічого не буде, ти ж знаєш. Чому? Так звичайно надія помирає останньою, але твоя надія помирала і воскресала напевне разів 20. Так я також чекала, але чекаючи буде ще болючіше ніж прото визнати, що більше нічого не буде. Ти просто картаєш свою душу дуже довго! Твоїх сліз вже немає. Лежиш дивишся на фотографії, і згадуєш все. Нічого не буде, так можливо і боляче але правда, я дякую людині яка один раз витягнула мене з цього вічного чекання. Вибач і забудь, буде легше!