з цього дня перестаю давати слабину, Ір, слабістьце не твоє, це тобі не властиво, більше не буде сліз і цього ниття, побула маленькою чутливою дівчинкою, тиждень, другий, і вистачить, такі ж не ламаються, є характер, і прояви його, я його проявлю, так як колись, добра Іра від сьогодні десь далеко, тепер я-я.
маю маму і себе, більше нікого, ні Діми, ні Назара, ні Кирила, ні Тараса, який на диво забувся в мені вже.нікого окрім себе.
і все буде-все неодмінно буде, варто лише перегорнути цей нещасний листочок, і почати жити лише для себе, ібо заєбали ви всі йобані курви.
завше уважай цо робіш!