Щас таке в жизні моїй коїться, шо я давно такого піздєца не ощущяла на собі. Був канєшно тяжкій дуже період в моїй жизні, але це було в другом руслі. Щас тоже сплошна темна полоса, полоса невізєнія і так дальше. Я не знаю як в мене хватає сил на то все, а мої друзя ще дивуються, чого я така недекватна. Бо, блять, як можна оставаться нормальною людиною, якшо все за шо б ти не взявся валиться, все, шо береш до рук стає гавном і нічьо не получяється? Кажуть, Бог любить всіх. Нєа, мене він не дуже любить. Кажуть, Бог не посилає проблєм тим людям, які не можуть з ними справиться. А я шо Рембо, шо мені море по коліна? Блін, я ж хрупка дєвочька всьо такі. Мені хочіться наканєцто чьогось нормального. Тікі моя душа успокоїлась і угомонилась після всього проісходящого в моїй жизні як тут знов одне на одне навалюється, не дає мені спокою і оставляє мене жить на вулиці. Чого так буває в жизні?