сонце – у сонячному сплетінні
голос твій у діафрагмі вібрує
ти – сонцестояння моє осіннє
я вже змирився і не протестую
і дії мої цілком дієслівні
а замість прикметників –
мітки
прикмети
складаю їх парами за фен-шуєм
читаю живих переважно поетів

плекаю психоделічні рослини
годую своїх мозкових паразитів
тебе впізнаю в дзеркалах і вітринах
у тих що вціліли й у тих що розбиті

мої епітелії сохнуть без тебе
їм чай не смакує їм дай поцілунків
хюндай поламався десь посеред неба
джедаї джімейла зависли в стосунках

це сонцестояння подібне до свята
хоч календарями воно призабуте
дожити б числа бодай до двадцятого
а там буде видно..
.. і там буде чути