Просто я боюся відстаней. Я боюся людей, які живуть далеко. Спочатку я до них звикаю, спілкуюся, вони стають частинкою мого життя, а потім вони мене кидають. Вони йдуть геть, не попередивши, що залишають мене. Вони ніколи не залишаються поряд. Люди завжди йдуть. Відламують кусочок мого серця і йдуть геть. Залишають мені тільки спогади про себе, які спочатку не дають мені жити, а згодом від них не залишається і спогадів… пустота!
