сьогодні коли ти лежав зі мной, я відчувала себе найщасливішою. мені і нічого не потрібно, тільки щоб ти поруч був. ти саме та людина з якою я така як є. а про щікатання тебе я зовсім мовчу, як же я люблю коли ти посміхаєшся, смієшся, кривляєшся, ти моя радість. а ще ніколи не забуду як ти мене успокаював, хоть я і казалась малой і тупой істірічкой, но це було шикарно, вперше я почуствувала себе слабкой і беззахисной. мене це спочатку злякало, а потом просто понеслось. люблю бачить тебе такого сильного, даже в стороні до мене. я вспоминаю як казала шо ти мьягкий і тобі не вистачає настойчівості, даже коли ми були друзьями я всігда аліні казала шо мені це буде мішать, но тепер я просто довольна. я боюсь в тобі шось мінять і тебе перероблювать якось, я не хочу шоб ти думав шо я тобою командую, бо це не так, но те шо в тобі появилось більше наполегливості і цьой настойчівості це тільки +. мені не хватало тільки твого запаха, може це через насморк, але духи я дуже хочу тобі подарить. рахувала скільки раз ти мене назвав "кицьой" і збилась. я лежала з тобою і думала про нас, про майбутне, таке вперше. чесно, перший раз себе зловила на цій мислі: було б класно так жить разом, просинаться і засинать з тобой, ділить одну кровать, на кухні чашку, тапочки в прихожій, спорить шо дивиться по тв, питаться каждий раз удівить тебе своїми блюдами, планіровать сімейний бюджет, вибирать нову тюль чи камод в нашу спальню чи коврік в ванну, ахахахах шо за мислі, но вони так усердно лізли в голову, іногда мені ставало страшно. а ше вспомнились всі ті іри, інни і віти і я поняла одне, шо я тебе наскільки сильно люблю, шо не дам тобі уйти от мене, да і ти не посмієш кинуть мене, я в тобі впевнена.

"кожна часть твого тіла тільки моя, я нікому тебе не отдам і ніколи ніхто до тебе не доторкнеться, ти - мій"

я не собственіца, просто ти мені дуже дорогий
став.