Колись я дуже любила пісню плейсібо "My sweet prince", така вона душевна, а якшо ще знать передісторію її, то можна захлинуться слізьми, тим більше, якшо тобі вона близька. То була моя любіма пісня плейсібо зі всіх, я нею восхіщялась, до пори до часу. Бо тут случілось таке, шо я узнала про суіцид одного хлопця, харошого по всій відімості, очі в нього добрі були, мені нравились. Я постійно лазила на його сторінці і зайшла в його плейліст. Одною з останніх пісень там була саме "My sweet prince". В той момент мені показалось, шо це була сама підходяща пісня для самогубства. Потім весь час як я слухала цю пісню, в моїх очах стояв образ цього пацика, його очі, і я придставляла його повішеного під цю пісню. Це звучіть по-дурному, але то в моїй підсвімості було, шо ж я могла зробить? Я перестала слухать цю пісню, постійно її ігнорила і пропускала, не хотіла слухать і бачіть знов ті картінкі. Пройшло трохі часу і от третій вечір підряд я слухаю її, і я більше не думаю про нього. Тепер я спокійно слухаю свою пісню, знов вона мене і лічіть і заганяє в ступор одночасно. Отаке от плейсібо робить зі мною.