Більше всього в жизні я боюсь того дня, коли мені не буде про шо говорить із своїми друзями, коли нас більше нічього не буде об"єднувать крім минулого, а такій день прийде обов"язково, я то знаю. це нормальне явище для людей, але не для каті. Бо мої друзя будуть думать в якому ресторані празнувать хрестини дітей, а я буду ждать вєчьні альбоми IAMX i plаcebo. Я б могла прожить всю жизнь, мабуть, так. Живу собі, слухаю музику, чітаю Паланіка, учусь на єбаном факультєті, дуру валяю. Мене устраює такій розклад, але саме кончяно, шо все міняється. А зміни це для мене фобія, я ненавіжу їх. Чим дальше, тим більше всього я ненавіжу, я так не хочу. Бо я маю всіх любить, але ж нє блять.