Переболіло.Минуло.Зникло.Те відчуття прив'язаності випарувалось, як вода з землі в спеку.Ти навіть уявити собі не можеш, як я чекала цього часу.І дочекалась.Ти зник з моїх думок, але не зник з мого серця.Ти там назавжди, адже такі як ти не забуваються і не стираються з пам'яті.Просто розумієш, я втомилась "бігати" за тобою, втомилась відчувати, що всі мої кроки на зустріч є абсолютно марними.Тепер(та і раніше) ми чужі люди.Ти забув хто я, я забула хто ти.Взаємність якби.Але до сраки така взаємність, коли між нами холод.Та між нами взагалі нічого немає."Нас" немає.Та і впринципі ніколи й не було.Я ніколи не була тобі потрібна, хоч ти і стверджував зворотнє.Після тебе я не можу довіряти людям, і мені тяжко спілкуватись з хлопцями.Тим більше, мені ніхто не подобається і мабуть, не скоро буде.І це чудово.Може відпочину.