ну бо вже як любов то любов без нічого
без честі без встиду без страху без дна
і навіть без бога хоч сходить від нього
і навіть без власного звичного «я»
без віри й надії а ще – без софії
не sophisticated ця карма твоя
ця леді ця дама ця драма ця прана
ця цяцькана цяцька без власного «я»
любов як плацебо безхмарного неба
де в гострій блакиті блукає гроза
блукає і блискає гнівом іскристим
гримить і шепоче «смотри мне в глаза»
а я поза очі дивлюсь і говорю
а я поза грою а я в нікуди
прозора плацента безкрайнього неба
і ти як плацебо простої води
відсотки проценти і лічені центи
і лічені хвилі на дотик на все
мементе моменто! мементе моменто!
і знов в різні боки нас вітер несе
скидай маяки якорі і баласти
скидай свої шати ходи в нікуди
тут просто нема як і ніде пропасти
і вдосталь плацебо простої води
бо вже як любов то любов без нічого
без твого без мого без цих і без тих
така собі довга порожня дорога
де пусто стоїш поки вітер не стих
а поки ще крутяться вітру колеса
і поки ще куряться попіл і дим
витримуй свій прес
бережи інтереси
повільно люби
не вмирай молодим