не дивись мені в очі – там тільки сліпа амальгама
ліпше з'їж моє серце – там є вуглеводи білок
не вдягай мою шкіру – вона засмальцьована в плямах
краще вийми ребро і зроби собі з нього брелок
не читай моїх слів бо вони не мені належать
та послухай мій кашель – глухий тютюновий даб
а з моїх поцілунків сплети собі гарне мереживо
лиш душі не шукай – це давно розграбований скарб
ще не час помирати і жити так далі несила
так прекрасно усе і нестерпно жахливо так
я би дуже хотів щоби якось мене ти простила
сам не знаю за що і цілком невідомо як
не дивись мені в очі не слухай не йди за мною
а побачиш здалека то прошу – ховайся втікай
аж коли навесні проросту я пахучим левкоєм
назбирай мого цвіту звари собі з мене чай