І лиш серце кричить, шепоче ті букви.Можливо, так буде краще, можливо і не забуду.Та і яка різниця. Те що в середині моє, не належить нікому.Свобода не потрібна, коли тебе оточують лиш мовчазні стінки і коли ти загнаний в чотири стіни. Свобода і самотність різні слова. Хотіла бути вільною, натомість стала самотньою. Не гріють душу, ніякі слова.Лиш втома і незгасаючий біль. Це все, що відчуваю. Кожен ранок схожий до попереднього, вони одноманітні і сірі.