Я їду в той грьобаний Луцьк.На ту дибільну квартиру.Нє, квартира доволі пристойна, все що треба-є.Але це не те, що вдома.Як уявлю, що звону прийдеться там проводити будні-хочеться вистрибнути з вікна поїзда, в якому я зараз їду.2 години в дорозі, які я проведу ледве не з сльозами на очах.А ще я взяла з собою книжку, і буду читати.Потім в Ківерцях до тьоті треба зайти, і поїду на квартиру.І буду нити, як я хочу додому.