Я не знаю, як назвати цей стан.Та й взагалі, сумніваюсь, що його можна описати словами.Це щось середнє між апатією і ненавистю.Наче байдуже, а наче й не дуже, адже мене нервує твоя поведінка і те, що ти пишеш на аск.Думаєш, мені приємно це читати?Ти вирішуєш це за двох.Думала, ми спілкуємось ще, а виявляється вже ні.То чому ти не видалиш мене з друзів.Навіщо я тобі там?Все рівно ж не переписуємось і не будемо.Може, я б могла видалити тебе сама, але якось рука не піднімається.Я не ти.Не скажу, що краща за тебе.Ні.Я не вважаю себе кращою за когось.Навіть навпаки.Але твоя поведінка інколи змушує мене злитись і хочеться врізати з усієї дурі прямо по нирках.Щоб скорчився від болі.Бо ти забагато береш на себе.Хочеш створити з себе культ поклоніння для восьмикласниць.Браво.Я аплодую стоячи.А з іншого боку, яка мені різниця тепер до тебе?Ми чужі люди.Ти сам так захотів.Це твій вибір.І ти маєш право на нього.