Коли я тебе побачила сьогодні, все відновилось в моїй пам*яті.Зачєм це все?Все те, що я відчувала, все знову, як картинка перед очима.Півроку не розмовляли нормально, а тепер вийшов цілком пристойний діалог…Де логіка?Незнаю що зі мною, вроді похуй, а не похуй.І як назвати цей стан?Чому я така дурна?Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому?Але всеодно мені всерівно на цей негатив що був, в мене в пам*яті те все хороше, якого було мало, але мені вдосталь.Саме тоді в мені прокинулась та абезбашеность, що є ще й досі.Отже, як мінімум 1 плюс.Але це важко пам*ятати, і краще взагалі забути і не згадувати.А то знову буде стан "дна", а воно того не варте..