Не займай мою душу…не треба,
Я не вбита тобою…жива.
Знаєш, я, на відміну від тебе-
Не кидаю на вітер слова.

Але, врешті, кому яке діло,
Що не справдив найбільшу із мрій?
Я дарую тобі своє тіло,
Але душу чіпати-не смій!

Бо пече ще брехня, як кропива,
Бо слова-не потрібні…мовчи.
Бо душа-ще чекає на диво,
Та, нажаль, це вже будеш- не ти.

У полоні мовчання німого-
Когось іншого в рай поведе.
Та нікого, ти чуєш, нікого, -
Не любитиме так, як тебе…

Я мовчання її-не порушу
І вважатиму дивом із див:
Якщо інший любитиме душу,
Так, як ти моє тіло любив.

Не займай мою душу…не треба…
Я давно вже не вірю словам…
Знаєш, я, на відміну від тебе-
Кому-небудь…її…не віддам…

/ Надя Ковалюк