Давайте я щас проаналізую своє літо. І от, я щас така сижу з умним відом, думаю про шо ж то написать тут, і я понімаю, шо хароше літо було, да, хароше, на диво. Воно не було особо плідним, яркім і повним приключеніями. Нє, це літо було дуже спокійним, це літо відображення мене. Я проводила пріятно час із тими людьми, якіх люблю і з якіми мені цікаво, хіба це погано? Я віддихнула від того, шо мене мучяло напротязі року, я тепер менше думаю про біль і про все те погане, шо сталось в моєму житті, канєшно, я постійно про це згадую і це мене мучіть, все життя мене це буде мучіть, але вже не так. Це літо- це реабілітація для мене, це був 3ох місячний санаторій для мене, я стаю нормальной, мабуть. Мені здається я знайшле себе, я почінаю розуміть себе. Навіть, якшо мене окружающі люди не розуміють, мене це не волнує. Головне, шо я сама себе шарю, шарю шо я хочу. Отак от якось мені захотілось щас тут написать про це, в кінці літа. Ще 20 хвилин до початку осені і я як Наташа загадала бажання. Мені хочіться, шоб все було добре, може так нарешті і буде? Бо є люди, якіх я люблю і головне вони мене люблять і приймають такою, яка я є, їм не треба того, шоб я була іншой і притворялась. Дякую за те, для мене це дуже важно. Всьо піс енд лав.