Мені було приємно знову почути твій голос, по телефону, я заскучала за фразою "прівєт мала, як ти?" Після твоєї фрази " я думаю в тебе знайдеться годинка завтра, щоб зустрітись і попрощатись, бо я також їду в четвер" на моїх очах з'явились сльози. Сльози суму і радості одночасно. Я тобі дуже вдячна, що ти був у мене і моментами підтримував, але мені шкода, що все дуже бистро скінчилось.