Останнім часом в мене в голові занадто багато непотрбіних думок.Абсолютно непотрібних.А ще додавши невелику дозу алкоголю в моїй голові стався вибух цих думок.

По-перше, це думки, що стосуються Андрія. Ми з ним разом вже півтора роки.Я люблю його, сильно люблю. Але ми з ним настільки різні, що інколи мене це лякає.Він дуже ревнивий. І мене слєгка підзадовбали сварки через дрібниці.

Це мої перші серйозні стосунки. Моя перша любов. І зараз здається, що це на все життя. Ну мені здається, а Андрій в цьому впевнений. І я б рада була, якби так було. Ну напевно…

Але я задумуюся про те, що якщо ми з 16 років будемо разом, то слєгка надоїмо один одному. В нас обох це перші серйозні стосунки. Один партнер на все життя - це, звичайно, круто. Але ж велика вірогідність того, що захочеться чогось іншого, нового. Точніше когось. З цього і починаються подружні зради і розводи. А я такого не хочу…

Простіше кажучи, ми з ним ще не нагулялися…

Далі йдуть думки про Юру і Р… Про те, що я їм обом роблю боляче.

"судьбы ламают женщины, которых ты хочеш"

Є в цьому правда.

До Р. в мене є якісь почуття. Я хочу поцілувати його. Чи через почуття чи просто з цікавості. В нас з ним повне взаєморозуміння. Але стосунків з ним я не хочу. І якби він до мене не ліз, мене б повністю задовільняли лише дружні відносини. Я так надіюся, що він знайде собі когось і ми з ним будемл спілкуватися суто по-дружньому. Бо я вже задовбалася робити йому боляче, бо я цього абсолютно не хочу. Я ж люблю його, як друга.

А Юру я дуже поважаю, як хлопця. Хоча він любить мене, але він розуміє мої почуття до Андрія. Розуміє, що я щаслива з ним. І інколи навіть допомагає мені з ним.

Але йому я роблю дофіга боляче. Він стільки разів пробував забити на мене. Позбавитися від своїх почуттів завдяки алкоголю, нікотину і якимось непонятним стосункам. Але…

Він хороший друг. Френдзона така френдзона…