Хочу написати пост, про те з якої цілью я веду цей блог. Часто читаючи блоги іних людей вони пишуть, що ведуть свій блог для того щоб їх читали і коли за ними перестають слідкувати це їх ображає, або ще не раз читаю, що мало блогів таких щоб душу зачіпали, щоб були з власними думками. Так от мені байдуже скільки людей слідкує за мною, мені байдуже чи когось зачвіпає він за душу чи ні, в ньму є власні думки, зрідка, але є.
Просто можна помітити, що в моєму блозі майже немає таких вже негативних думок і висловів, всі цитати вони надихаючі, заставляючи якось не зневіритись, слова які змушують не здаватись і вірити у краще. Так от завжди їх перечитуючи або згадуючи вони мене стимулють на краще. Блог я веду для себе щоб хоть десь можна було висловитись, візуально виговоритись і впринципі можна бути тут максимально відвертим адже, ніхто не знає хто ти є настравді.
Ось так.