Я лежала і думала. Хоча давно вже мала би спати. Вирішила відчути тягар видатних філософів, думала-гадала, що ж таке наше життя, в чому його фішка.

Життя - це люди. Люди, що тебе оточують. Чого воно варте без них? Без довгих розмов по телефону. Без нескінченних переписок вконтакті. Без веселих прогулянок. Без несподіваних зустрічей. Без сумних розлук. Без невимушеного спілкування. Без приємних сюрпризів. Без спільних помилок. Без гучних сварок. Без мовчазних пробачень. Без веселощів, без радощів, без горя, без образ, без злетів, без падінь, без руки допомоги, без удару в спину, без яскравих спогадів. Яке ж це життя, коли у тебе ніхто не стоїть на шляху? Хіба це життя, коли тебе ніхто в ньому не супроводжує? Кому потрібне життя, якого немає кому присвятити?