Як легко, без зайвих роздумів обожнювати прекрасне. Як чоловік пишається своєю чарівною дружиною, нехай та навіть не вмітиме приготувати яєшні, всерівно у товаристві друзів він потай вважатиме себе "над", вважатиме себе лакіменом. Як жінка надасть перевагу останньому, обираючи між прогулянкою у парку та переднім сидінням новенького порше. Як безплідне подружжя, наважившись прийти в сиротинець, піде звідтіля з порожніми руками, бо все, що там залишилось - або надто доросле, або з невиліковними вадами. Як господарі відвезуть за місто свого старенького гавкучого безхатька, бо на його місце вже чекає розцяцьковане, вилупкувате створіння розміром з гаманець за декілька тисяч "у.є."І як не дочекається у кав'ярні закоханий відчайдух своєї довгоногої музи, котра побачивши його у зношених штанях та зім'ятій, дешевій сорочці, з огидою пройде повз. Як легко, без зайвих роздумів обожнювати прекрасне, правда ж? Гортати людей, мов сторінки з ілюстраціями. Звинувачувати їх за кожну зморшку, глузувати за невідповідність утопічним канонам дивного слова "красиво".
Як важко, долаючи пересуди та упередження, берегти те, чого не варта навіть сотня полотен Родена, жодна з перлин, що ховаються в самому серці океану, жодна відома людству міра цінності. Як важко берегти те, що в усій своїй недовершеності та кострубатості є для тебе бездоганним.

- Л. Вишневська