…

Я хотіла врятувати тебе від самого себе, від хаосу, Що закипав всередині, і виплескувався назовні через гортань. Ти падав, піднімався, повертався, каявся. А потім притискав до серця, відпускав і говорив:"відст`ань". Я хотіла тебе врятувати від чорної недовіри. Що з'їдала тебе з середини, як відсирілу кору. Ти відгороджувався стіною, і твердив:"не вірю". А я думала:"Не витримаю.Не доведу". Ти говорив, а я відчувала, як мерзнуть кінцівки. Наче ти знайшов життєвоважливу аорту і затис. І твоя іронічна усмішка безпечно Під ребра впивалась мені, як спис. Від твоїх поглядів у мене з'являлись синці і рани. Ти нещадно вживався у мене щирістю своїх фраз. Я хотіла тебе врятувати, та не вийшло. Заради свободи, ми обоє Врятуємось на цей раз.