Ти далеко, чи ти поруч? Чи обіймаєш ти мене, чи ні?
Як тяжко, коли тебе немає. Чую твій голос у тишині.
А як ти вважаєш, кохаю чи ні? Чи може я гарно граю
Цей театр, який створила сама? Як фальшиво тебе обіймають?
Ой, будь чемним, любий. Не треба кривдити самого себе
У дзеркало дивлячись. Кохай життя, і воно полюбить тебе.
Але що ж це коїться, любий? Чому ти такий хмурий,
Як небо, без сонечка? Ти певно, перевтомлений.
Буть ти чесним з собою, любий. Кохаєш чи ні?
Буть впевненим в собі, коли ти один, і проти тебе усі!
Ти віриш мені? Я краще тобі кажу. По голові поводжу.
Тебе кривдять, любий? Пиши про дружбу
Мою і твою. Коли ти останній раз читав?
Любий. На кого ти востаннє полював?
Ти будь собою, любий. Ти таким людям подобаєшся.
І тим часово, а мабуть назавжди, люди закохуються.
Але до чого кохання, любий? Ми ж усі люди. Ми усі дивні.
До чого гіршити життя, любий? Чую, як співають півні
Коли встаю раненько, поцілунки дарую, дивлюся на малюнки.
Але ж там нікого немає. Окрім природи, і тіє самої квітки.
Любий, пробач мені, що так довго пишу. Любий, повір мені.
Крики линуть із душі моєї. А ти, певно, далеко, чи ні?
Ти далеко, чи ти поруч? Чи обіймаєш ти мене, чи ні?
Як тяжко, коли тебе немає. Чую твій голос у пустій тиші.
