14.08.2013
А чом би не повернутись до старого способу вираження думок? Знаєте, я ж так давно не розповідала про свої дні і події. Ще від того часу, як життя повернулось у зовсім інший напрямок і я змінила життєву дорогу.
Загалом, сьогоднішній день цілком коштує уваги, бо за декілька годин я провела час аж з 4 приємними ближніми подругами. До речі, це ті люди, що залишились з минулого до сьогодні. Я люблю Вас: Анна, Марія, Ірина, Оксана.
Немає нічого приємнішого, ніж зустріч з колишньою однокласницею та вічною подругою Анною. Ми поділились спогадами за цілий рік у романтичному та серйозному планах, випили чаю в улюбленому кафе, прогулялись містом.
Згодом, за покликом долі, зустріли Марію та Ірину. Почались жарти та відвертість. Я люблю цих людей за простоту і щирість. Вони насправді дуже важливі, правда. Потім забрали Оксану і почалось.І нехай згрішили, поївши у фаст-фуді /бе-бе-бе/, але раз у рік можна. В приємній компанії зажували жувачкою і говорячи на жіночі теми, пішли пішком додому. Обожнюю вечори з подругами. Справжніми подругами. А там Ірина та Аліна - 5 хвилин зустрічі принесли 20 кілограм радощів. Надзвичайна зустріч? Ні, доля.
Я вже вдома. І досі відчуваю запах щастя.
Наступного року я скучатиму за цим. Якби я хотіла закрити запах у банці і відкривати, коли буде сумно.