Цей текст я хочу присвятить своїм однокласникам і ситуації, яка сьогодні сталась. Не можна постійно жить тим, шо було в школі і згадувать все пагане, шо тоді було: хто шо про кого говорив, як хто з кого іздівався і хто кого любив або ненавидів. Пройшло 2 рокі, це не дуже багато, але деякім людям хватило того часу, шоб поміняться і помінять своє життя. Всі за спиною говорять один про одного і при тому не дуже гарні речі, але ми всі це прекрасно шарим, то нашо лишній раз зачіпать цю тему і роздувать з неї всесвітній конфлікт? Ми давно вже не спілкуємся один з одним, я общяють тількі з деякіми людьми, з якіми часом бачусь і гуляю і вони для мене більше не однокласникі, бо нас вже школа не пов"язує, а пов"язують інші речі, а всі інші однокласникі для мене БИВШІ. Да бивші, бо тепер вони для мене майже ніхто, деякі з них мене даже відверто ігнорять, то чого у мене мають буть до них теплі відносини. Їм насрать на мене і я аналогічно ставлюсь до них і мені все одно, шо про мене говорять.
І кстаті людина, яка говорить, шо "бивших однокласників не буває" не буде себе так низько і негарно вести, бо раз ти так любиш їх всіх, то і відносся до них так ніби вони не "бивші" і ти їх до цих пір любиш.