Ніжний ранок

p.s. Простите, дорогие мои русские читатели. Давно хотела написать рассказ на украинском, ничего не могу поделать - безумно его люблю.Да и к тому же, я считаю, что сказки на украинском особо волшебно звучат.

Маленьке сонечко сіло на ліву щоку Матільди.Вона ліниво розплющила очі, так само ліниво потягнулася. Ледве оговтавшись від сну, дівчина скосила очі до носа та побачила маленьку цяточку, що без упину повзла по щоці. Підібрав її на долонь, Матільда побачила маленьке диво природи. "Як там у дитинстві, - згадувала вона, - Сонечко, сонце, злети на віконце.Там твої дітки, їдять пиріжки." Мурашка ніби почула дівчину, миттю розправила маленькі крильця й вилітіла у відкрите навстіж вікно до великого рум'яного яблука-сонця. Матільда підвелася, наблизилася до вікна та, ніби проводжаючи маленьку гостю, подивилася на небо. Посмішка засяяла на її обличчі, покрила пишні щоки таким самим рум'янцем, як і в сонця, почепила ледве помітні складочки під очима."Лети, лети, сонечко." - ласкаво вимовила вона вслід щезаючій в яскравих промінях крихті.