Любимое стихотворение на украинском. (с переводом)
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке - любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху й вологу
Відходились усі мости,
І сказав я - ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь…
Коли ж - здрастуйте, добрий вечір…
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі -
Осінь, ви і осінній я…
(М. Вінграновський)
***
Сеньорита акация, добрый вечер.
Я забыл, что забыл про вас,
Но становится осень по плечи,
Осень, вы и осенний час.
Когда стала любовь нам в тягость,
Когда стала как сахар она…
Сеньорита, какая жалость,
Позабыл я такие слова…
И, казалось бы, отболело,
Отгорело во всех огнях,
Изувечило душу и тело
И куда-то ушло второпях.
И какую б не выбрал дорогу,
Разошлись уж на ней мосты.
И сказал я - ну, слава Богу,
Помолился, мой пыл поостыл.
И нежданно так - добрый вечер…
Запылала дорога моя.
Сеньорита, огонь по плечи,
Осень, вы и горящий я…
(пер. Иван Воловик)