но я рівную його, знаю шо єслі рівнуєш - то любиш, но нада мать якусь гордость перед собой в першу очередь, cебе почать уважать, бо він уже доказав шо я йому не безразлічна, шо він мене любить і париться мені це просто глупо, хотя як він каже шо я ванга то я чуствую наче він на когось другого подивиться, чи другій улибнеться, до последнього оттягувала знакомство з а, вона дуже хароша (красіва, сіськи то шо нада, лице міле, чорні дліні волоси як йому і нравиться) і тепер коли завтра ідем на вписку до л і знаючи шо там буде і, в мене аж пропадає жилаеніє куда лібо іти, хочу шоб він був тільки мій, це уже чуство влавності якесь а не любов, не можна буть такой ревнівой, якась істірічка наче, впринцепі, єслі я йому так і нада то у нього даже в мислях не буде подивиться в іншу сторону, побачим, наскільки я йому дорога