Ну розпочну я з першого дня, день який запам.ятався для рідного 2 загону найбільш! День - знайомство. Ніколи не забуду те, як ми сиділи на лавці всі такі патєряні, всі мовчать і тут Діма починає травити шуткі. Я відразу сказала собі, що з ним я не за що не буду спілкуватись. Показався якимсь ніби на пантах всє діла. Але це було лише неправильне перше враження, але про це пізніш. Ну ми більш менш познайомились, прийшли мої і Оліні батьки і забрали нас до вечора на пляж. Доки нас не було загін придумав назву загону і девіз, Діму вибрали командиром загону. Перша ніч була безсонною, ми цілу ніч говорили. Наступного дня ми були дуже загружені, адже потрібно було багато чого придумати та зробити бо через день - відкриття табірної зміни. Ми дуже здржились і в нас все вийшло. Загалом тиждень пройшов надзвичайно бистро. В п.ятницю Оля поіхала в Луцьк, я думала, що останусь там одна, думала що я там згнию. Але я лише так думала, все вийшло навпаки, за 2 тиждень ми дуже здружились. Діма став найкращим другом, його підтримка замінила всіх, без Олі мені не було погано. Все найкраще мабуть відбулось саме за цей тиждень. Улюблене "адінокіій самурай" кричали а весь і табір і всі знали, що йдуть дівчата з 2 загону. Ніколи не забуду наші перемоги, як ми завжди раділи. Підтримка загону була надзвичайна. Оля приїхала в п.ятницю в е надзвичайно змінилось. Ніколи не забуду нашого боцмана, який був замінним вожатим, як ми його діставали "Волинь-Динамо один ноль" і так ілий вечір. Ми так любили як він сердився. Незубуду як мила підлого мінеральною водою, нзабуду наші перегляду фвльмів на тихому часі, незабуду "івана-купала", незабуду походи на тур-базу, наші дискотеки, підтримкі від Діми, наш прощальний кострик, як ми плакали коли їхала Оля Ж, і ми обіцяли, що заб.ємо її брата, але прмїхав мілашка Саша і ми передумали. Я просто дуже полюбила наший 2 загін, зараз навіть сльози на очах. Про ці 21 день я можу писати, ще досить багато, але просто вже не для всіх. Я ЛЮБЛЮ 2 загін