Пригадалося, як ми пили молоко в дитсадку. Багато хто з нас мав тоді на руці електронного годинника. Із секундоміром. Де рахувалася кожна сота доля секунди. І тоді ми розтринькували час на нереально абсурдні речі. Тоді нам здавалося, що це й було "те велике". Довший час цінувалося вміння випивати молоко швидше за всіх. Мені на склянку завжди йшло п'ять секунд, а був такий Еспен, така потвора, -то він спустошував повну склянку менш ніж за одну секунду. У контексті мого теперішнього чтива це вражає. Бо особисто я то мало що встигаю менш ніж за секунду часу