1 день в Луцьку, а мене вже тошнить тут знаходитись.
хочу назад, хочу туда там де тебе ніхто не розуміє, ніхто тобі нічого не скаже, всім всерівно як ти одягнутий.
ти можеш обсирати кожного, ніхто не зрозуміє.
я так відвикла що тебе всі прохожі слухають.
я йшла сьогодні по вулиці і все на весь голос розказувала.
мені пофіг на людей, я хочу назад, на море.
я ще стільки не зробила, стільки місць не відвідала.
цих 10 дняв, для мене були як місяць.
я відвикла від наших людей.ці знайомі лиця на вулицях, не треба мені нікого бачити.
я б осталася жити в Болгарії, на стільки привикла.
як я сьогодні вийшла з дому, думала закрию очі, а коли відкрию побачу знову море, я йшла і чуть не плакала, бо знаю що більше не вернуся туда.
знаю, що таких дурний ночей більше ніколи не буде.
я відвикла спати одна, завжди хтось мене обнімав.

не хочу я оставатися в Луцьку, мені не цікаво тут.