Ніч видалася важкою.схоже рана ще не зажила.і ця “Подгрузило 2“на повторі.перед очима була картина того вечора і взагалі всього життя з НИМ.в середині все розривалось на шматки, просто хотілося кричати, кричати що тільки є сили.але цілу ніч заливатися сльозами знаючи, що це нічого не змінить і не поверне час, в цьому вся я. я знаю, що ти це не прочитаєш, але я люблю тебе безмежно сильно.мурашки по шкірі від однієї думки про тебе. P.S.і Саш, дякую тобі, ти ЄДИНА, хто мене розумів, і знаходив потрібні слова.