Давно я нічого сюди не писала. І вже втратила цікавість.думала переросла і мені більше це не потрібно. Було легко і добре, і нічого не просилось на зовні. Але ж ні. Знову чогось не вистачає, якось в середині підгризає. Складається таке враження що коли я довго не пишу все що в мене відбувається або не розказую якійсь сторонній людині, що воно там все всередині мене скисає, і треба дати йому волю. Випустити на зовні. Чому так? Я не розумію. Сюди писати не зручно і не особливо приємно, але інших варіантів немає. Тому, вітаю вас. Чергова порція мого життя тут. Останній запис був про те що батьки їдуть на відпочинок. Що ж, дні без батьків були неймовірними. Макс весь час був поруч. Ми прекрасно провели всі дні, моє сонечко допомогало мені здавати екзамени. Взагалі відчуття було що ми вже повноцінна сім'я. З батьками приїхали і всі сварки. Дні здавались пеклом. Максімка влаштувався на офіційну роботу, йому все подобається. Ми багато чого плануємо і я шукаю собі роботу. Якщо знайду роботу, переведусь на заочне відділення і сподіваюсь всі наші плани справдяться. А їх у нас чимало. Але поки що з роботою у мене туго. Маю надію що в кінці липня Вова зателефонує і скаже що є пропозиція для мене. І я влаштуюсь на роботу в Лєруа Марлєн! Це дуже важливо для мене. Для нас.. Літо проходить повз мене. Я днями сиджу дома, моя радість мій Максімка! Бачимось чи не щодня після роботи, і це прекрасно. Він правда дуже втомлюється і взагалі не висипається (і вихідних толком немає. Адже кіцюня кожні вихідні поруч зі мною. А ще в мене було день народження. Мені тепер 19рочків. День пройшов просто неймовірно) ми ходили по магазинах і вибирали мені подарунок!) купили прекрасне але ультра коротке плаття і гарну сумку) ходили в ресторанчік і були найбільшими няшками. Я стараюсь менше тупнячити і бути кращою, але трошки погано виходить (знаю що засмучую тебе, але я стараюсь бути кращою. З батьками стало трошки легше. І я дуже-дуже сильно хочу на море. До речі була в Одесі один день і одну ніч. Прекрасне місто, прекрасно проведений час. Незабутні емоції. Хочу обов'язково побувати там ще не один раз, обов'язково з Максімом. І да. Я без тями закохана в тебе, мій Ялковський!