життя кидає нами. від станції до станції.
то зовсім без зупинок, то навпаки - повік..
життя кидає нам терпкі, бува, квитанції,
нам ціни піднімаючи - нас вщент збиває з ніг.

життя кидає нас. і часто насміхається,
важкий, бува, кидаючи, неначе камінь, сміх
життя кидає нами. і часто не вщухаючи..
тай я привикла бити, вже, коліна об поріг.

життя згасає враз. мов свічка, не питаючи,
чи ти піднятись встиг, чи, здавшися, поліг
життя кидає нас.. та часто усміхається
лише б зуміть піймати той чудернацький сміх!