Почалося все з того, що якась куниця, яка всілася перед мною в маршрутці і закрила вікно, це ще й при тому, що ВСЯ, ВСЯ МАРШРУТКА БУЛА ПУСТОЮ, але ж нє, треба сісти саме там де вікно відкрите, і закрити його, але це не так важливо, я вийшла біля "України", через дорогу побачила Настю, ми обоє були вдіті як світлофори-_- На мені - рожеві кєди, сині штани і зелена кофта, а на Насті - фіолетові кєди, сині штани і рожева кофта, так би мовити, всі кольори веселки зібралися, ахаха, ми вирішили це сфотографувати, і сфотографувалися в вікнах ЦУМу, ахаха. Потім ми пішли в ЦУМ на 3-ій поверх і сіли на лавочки, і звісно ж, не буває такого, щоб я гуляла з Настьою, і до нас не підійшли дядінькі, і не запропонували духі, ми їх "атшили", вийшли з ЦУМу, зустріли Альону, пішли в "друзі", там нам "пощастило", і попався офіціант, який на питання:" Що входить в цитрусовий фреш?" відповідає:" Нууууу, банан, яблуко", потім до нас 2 рази підходила наша офіціантка, яка поступово стає подругою, бо якась така вже кльова, сказла, щоб ми зверталися до неї, якщо шось не так, ми з Настьою замовили какао з маршмелоу, а Альона каву, кава була на смак, як вода, і ми доливали туди какао-_-
весь цей час на нас косо дивилися люди, які сиділи за сусіднім столом, так і читалося в їхніх очах:" чого до них підходить офіціантка, і питає, чи все добре, а до нас нє?!", якомусь хлопцю за тим же ж столом задзвонив телефон, і він сказав, що він біля 4 школи, але Настя його розчарувала, сказавши, що це ГІМНАЗІЯ, ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО, ахахах, ми сміялися, як дурні на весь заклад, ще там були "развєдчікі", які за нами слідкували, єслі ви панімаєтє а чьом я. Потім прийшла Аня, і ми почали грати в футбол, кричали, як дурні, тільки в друзях так можна, тільки там почуваєш себе, як вдома, кричиш, б*єшся, і пофі на те, що подумають інші. Ми вийшли, пішли в сторону ЦУМа, ми вирішили, що щоб бути реперами, то треба в кінці кожного речення казати "ЙОУ!", так і гуляли, потім взялися всі за руки, і так йшли, потім ще за руки і пригали по ЦУМу, пішли в туалет, і куда ж без того, щоб сфоткатися в туалеті?!)
Альона з Аньою посадили нас на маршрутку, ми поїхали, згодом в маршрутку зйшов якийсь дивний хлопчина, й почав кожних 2 хвилини обертатися, і безпалівно слухати про що ми говоримо, і так далі. Вот, тепер я вдома і пишу враження від сьогоднішнього дня.
Дякую вам, Настінька, Альонушка, Анічка, за цей день, люблю ВАС!
P.S. "Пастіпєнно, афігєнно, я репер, ЙОУ"