Я роблю вдома їсти, я прибираю завжди сама. Я прибираю за котом. Роблю і йому їсти. Я бігаю в магазин 100500 разів на день. Я виконую всі твої прохання. Я завжди сама ходжу по поліклініках, записуюсь в секціях, розбираюсь з вчителями. Ходжу на базар. Їду в село допомагати, ще й там пахаю, бо ти змушуєш і тільки. Я читаю книжки, мене не потрібно заставляти. Я роблю усе. А ти свариш мене за те, що я не помила мийку, за те що на столі лежить бумашка, або я не помила ганчірку, якою витирала пил. Кажеш, що я не відповідальна. Кажеш, що з мене ніякого толку. Ну нахуя я тоді тобі така? Я не думаю, що хтось з моїх однолітків так пахає, як я. Та я навіть впевнена в цьому. Ти нарікаєш на навчання, зрівнюєш мене з іншими. А коли я кажу, що в інших є репетитори, то ти ще більше бісишся. От тільки хуй знає чого. Чесно, я вже так заєбалась. Я летіла в ці Підгайці, як на відпочинок!!! Як на свободу! І залишусь тут ночувати, щось придумаю на ніч. Хто хоче зустріти світанок? Бажаючі, нууу. Є можливість, але ще є і передчуття того, що я її просру. Або сама піду гуляти. Клааас, хай мене ще трахнуть ;)
До чого я веду, я стомилась. В мене літо, а ти здається цього не розумієш. Ти жалієшся на те, що я тобі ніколи нічого не розповідаю, а хіба є час на розмови? Ти працюєш з 8 до 11. Коли, блять?! Коли ти вихідна, ти займаєшся своїми справами, ок. Я думаю про те, може якби з нами жив чоловік, то було б простіше. Охх, скоріше б поїхати з Луцьку куди подалі.
Мене влаштовує те, що я багато так роблю. Я звикша до самостійності. Але мені не подобається те, що тобі ще щось не подобається. Досить вже!