Не можна так.Не можна відпускати руку коханої людини, не можна брехати їй, не можна соромитись своїх почуттів, не можна їх приховувати, не можна завдавати біль цій людині.
Можна лише кохати, цінити, довіряти, радіти, відчувати, обіймати, цілувати, тримати і ще раз кохати. Не можна холодно ставитись до рідних.Вони не вічно будуть поряд і потрібно цінити усі миті. Потрібно пам’ятати усі їхні вчинки заради тебе, усе чим вони жертвують лиш би в тебе було хороше життя. Ми ж не задумаємось над тим, що вони самі від чогось відмовляються лиш би нам було добре.Не можна зупиняти дружбу, яка пройшла на один рік, не можна втрачати таких людей
Вони допомагають тобі стояти, йти і йдуть поряд, змушують тебе посміхатись без причини, є частиною твого життя.Їх завжди приємно бачити, говорити з ними і навіть просто мовчати (з ними є про що помовчати).
Та ми усе втрачаємо, усе. Ми –люди. Рано чи пізно через необдумане слово відвертається кохана людина назавжди, через дурний вчинок перестаємо спілкуватись з рідними, а через свою гордість втрачаємо друзів.Це боляче. Ми не вміємо жити по правилам, ми не хочемо, ми ризикуємо і залишаємось одні.А потім просимо ще про один хоч шанс, пробачення.Ці люди даються нам в житті не просто так і ми їм теж. Так будьте люб’язні і цініть це. до біса ваша гордість і самовпевненість, до біса думка інших людей, якщо ваше щастя і посмішка залежить від тих, хто поряд.
Не можна так.
Хоча, дідько, життя дозволяє все.