Я думаю, шо пора вже шось написать, а то блог якійсь не блог. Я не знаю, шо написать. От вчора як я лягала спать, то багато напридумувала, шо б можна було розказать, але тепер я не помню, шо я думала. Але можу написать про те, шо постійно мене харить. Напрімєр про те, шо люди дойобуються до мого вєса. Чого всім так мішає і болить моя худоба, чого вони не можуть подивиться просто на себе? Чого всі нормально ставляться до жирних і їм такого не можуть сказать в лице, а мені можна? Чого, коли тількі я почінать мириться з тим, шо я така і є худа і нічого з тим не зроблю, бо то моя природа - всім навколо треба мене зачепить? "О Катя, ти така худа", "Тобі треба набрать вєс", "В тебе занадто худі ногі", "В тебе, мабуть, проблєми із здоров"ям". У мене нема проблєм із здоров"ям, моя худоба природня, я не морю себе голодом і ніколи не сідала на дієти, то яке діло до того лєвим людям? Чого я не можу сказать жиробасці, "О тобі скінуть вєс треба", "Фу в тебе жирні ляхі". Це рівноцінно тому, шо мені говорять і всякій раз нагадують, шо я не така як всі баби. Пасіба, дибілякі, ви в мені ще більші комплєкси розвиваєте. Ненавіжу жирдяїв. Нє, ну вибачайте якшо я когось обідила, але мені це наболіло. І кстаті тьолкі, які фоткають себе на вагах з вагою 40-46 кг ідіть вийобуйтесь в свій двор, бо, коли я спираюсь об стєнку, то ваги показують 39, 40 кг. Якшо ти не виглядаєш на 45 кг, то будь ласкава не видєлуйся.

Всьо мені легше, вибачте російські блогери, але по другом писать я не вмію.