Останнім часом почала більше розмовляти з мамою.Дружби, як такої, в нас ніколи не було.Мама і дочка.Нічого більше.А тут вона питає багато, розказує.Хоча я мало їй відповідаю, стараюсь уникнути розмов про якісь стосунки або мої переживання.Не думаю, що вона б хотіла знати, наскільки я нитік.Хай краще думає, що я в неї скромна дитина, яка постійно щось читає/пише/слухає.Так легше.Але її фрази і слова інколи змушують задуматись.І досі не можу забути, як вона сказала:"Якщо ти себе так не любиш, то люби хоч когось.А то ти не хочеш, або не вмієш любити".