Говорила сьогодні з мамою.Добровільно-примусово.Тема розмови:"чого в тебе нема хлопця?".. -Вадім вон дівчину має, він ніколи не буває один. -То класно йому.Я рада за нього, чесно. -Ну а в тебе чого нема нікого?В твої роки я.. -Мам, я не ти.Класно, що ти з татом познайомилась випадково, і всьо, у вас любов до гроба, і зустрічались ви довго.А тут інше. -Що інше?Тож отой Г. вже не звонить.?Чи що? -ХТО????Мам, не починай.Не знаю я ніякого Г… -то хто? -Мам, ну не треба.Всьо.Йти дивись серіал свій. -Дивись так, щоб потім не жаліла.Розберись в собі, своїх почуттях.Не витрачай їх даремно. І блін, оце "не витрачай їх даремно" змусило мене задуматись.Але я ніколи не думала, що даремно люблю.В цьому щось є.