перечитала деякі свої попередні пости написані під впливом емоцій. перечитала деякі блоги, пости яких витримували відстань та біль в грудях. я розумію, я чудово розумію те, що мені ніколи не зрозуміти того, що відчували інші долі. а я ж в цьому не винна. я сиділа і іноді плакала, коли бачила ваші фото та багато різних фраз, де підтверджень почуттів були н е д о р е ч н и м и. і що ж з вами сталося?я в житті не повірю, що відстань так руйнує стереотипи. я шкодую, що пройшов час, довгий час, а я на помилках так і не відвчилась. я йду.здаюсь.білий прапор вже над головою.