Я хотіла, щоб мене любили. От на, будь ласка! Мене люблять, мене обожнюють, мене називають особливою. А я що? Мені це смішно і водночас тяжко. Я не знаю як з цим покінчити. Особливих відчуттів в мене до нього немає, але я боюсь його реакції. Думаю на цьому моменті він не стане терпіти. А я просто не можу його так мучити.
Я хотіла, щоб за мною бігали. За мною бігають! Мені дзвонять 100500 разів на день, а я ігнорю. Мені абсолютно не хочеться його чути, але і водночас він мучиться, коли я не беру трубку. Ви б знали, який він вчора був щасливий коли я йому подзвонила! Це було щось неймовірне. Він радів, як маленька дитина, він просто не міг повірити в це. А мені що? Якось всеодно. І від цієї моєї пофігістичної думки я себе ненавиджу.
Знаєте, кажуть якщо закохатись літом, то можна зіпсувати собі весь відпочинок. І от, я відкриваю сезон блядування. Байдуже, що скажуть інші. По-інакшому я напевно не зможу.