у місцях широкого степу,
у проблисках середньовічних мук,
Я здається знайшла планету,
де я виживу без рідних рук.
Там багато усякого люду,
без вічливості і подчуттів,
де дівчата віддаються блуду,
з малих літ, не порозумнів.
Де звичайнім є казати за очі,
де равнодушність бьє через край,
я згадую тепліі ночі,
той самий теплий і рідний май.
" забудь" хай кажуть блудниці,
" таких ще сто, він не один "
Я знімаю твоє фото з полиці,
Роздивляю його багато годин.
Я відкрила очі від голосу й спеки,
коло мене стояв мій друг.
Ще не винайшли тої планети,
де б я вижила
без твоїх
рук.