— Ти знаєш, я відчуваю себе винною…
— За що? За те, що я люблю тебе?
Вона мовчки опустила очі, погодившись без слів.
Він підійшов до неї, взяв за руки і дивлячись у її глибиннозелені, як море, очі, спрямувавши погляд у саму глиб душі, промовив:
— Моя любов робить мене щасливим. І лишень від одного я страждаю… Від того, що не можу зробити щасливою тебе.