Прокинулась… Піднімаючи свої вії, вона піднімає сонце. Недбало розкидане волосся звабливо вкриває її плечі. Ще мить - і, о так, її посмішка наповнює світлом кімнату. Мені стає так солодко й тепло, мене накриває щастя. А вона, легкою кошачою ходою, поспішає до мене, щоб втонути в моїх обіймах. І ми захлинаємося від любові.
Ви знаєте, я іноді плачу, дивлячись на це огорнуте сном янголя.
Плачу від щастя, усвідомлюючи, що вона одна така, і вона - моя.