…

Як бридко думати, що тебе десь нема. Я тебе відчуваю у прохожих на бульварі. У тих і досі не відправлених листах. У ручках, пензлі, власному підвалі. Як бридко думати, що тебе десь нема. Усі твердять, що ти моя уява. Що голова болить не просто так. І не поможе в цьому разі кава.