…

Перечитувала переписки. Якихось пів сотні сторінок. Плакала.Чесне слово, зачепило. Брехати ти вмів.Гарно брехати.А я вміла тобі вірити.Я ж наївна, але як ти казав:"хороша і мила".Так так.Якось добре тоді було.Відчуття щастя.Але в один момент цього не стало."Раніше ти мені подобалась, а тепер.."(18.01.13р). Цими слова ти закінчив те, що толком і не почалось.Але після того ми ще спілкувались, нормально так навіть.Та чи варто було спілкуватись?Скільки ж спогадів ще після того дня…Краще б тоді, коли ти вибачався, я не вибачила..Може, зараз би було легше.Простіше без отих спогадів. Не можна повернути те, що забрав час. Ну значить дякую тобі за всі моменти, за переписки. Хоча за боляче не дякують.